25 лютого – День народження Леся Курбаса!

Біля символічної могили Курбаса, що знаходиться у Харкові на міському кладовищі №13, зустрілися сьогодні, 25 лютого 2019 року, «березольці»: директор Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, заслужений працівник культури України Маргарита Сакаян, актриси і завліт театру та  голова Харківського міжобласного відділення ХМВ НСТДУ, директор Будинку актора ім. Леся Сердюка, заслужений артист України Ігор Арнаутов разом  з відповідальним секретарем ХМВ НСТДУ Ганною Єнушевською. Зустрілися аби тепло згадати про Митця, народного артиста УРСР Леся Курбаса, засновника і керівника театру «Березіль», у його день народження та покласти квіти, як символ пам’яті.

Український режисер, актор, драматург, публіцист, перекладач Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович; 1887–1937) народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір. Він був наступним, хто прийшов на зміну «корифеям», засновникам українського театру – родині Тобілевичів (Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський) з їхнім ухилом і акцентом на національне, українське. Він став реформатором українського театру, відмовившись від «шароварщини» й створивши театр європейського рівня.

До Курбаса, дивлячись українські вистави, можна було або сміятись (часом гомерично реготати), або плакати (ридати; згадати хоча б «Безталанну»). І все. Інших емоцій, чи приміром якихось більш-менш глибоких рефлексій годі було очікувати. Важко навіть уявити, скільки він устиг за свої 50 років. І скільки б ще зробив, якби не поліг від чекістської кулі у карельському Сандармосі. Курбас уперше на українській сцені поставив вистави «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла (обидві – 1918), «Макбет» В. Шекспіра (1920), «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло», (1929) «Маклена Граса» (1933); сам грав, перекладав з німецької (переважно драми), навчав (і вивчив) цілу плеяду «березольців».